Золотоноша - офіційний сайт міста

http://zolotonosha.osp-ua.info/

Історія міста Золотоноша

Золотоноша - місто обласного підпорядкування, розташоване на лівому допливі Дніпра р. Золотоношці на залізничній лінії Бахмач - Одеса з променем на Київ через Миронівку та на перехресті асфальтових шляхів Київ -Кременчук і Черкаси - Шрамківка. Відстань до Черкас залізницею - 30 км, автотрасою - 35,5 км. Населення - 29,9 тис. (на 1.01.2002 р.).

За 1 км від міста, в урочищі. Ярки, виявлено осаду Русі (Х-ХІІІ ст.). Назву Золотоноша пов'язують із назвою річки: її піщане дно, покрите шаром золотавої слюди, сяяло, мов золото.

Назва "Золотоноша" викликала цілий цикл "золотих" легенд... Згідно з однією з них, у другій чверті XVII ст. Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду - так званої "Вишневеччини". Зосередження в місті податків - золотих грошей - нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто "золотою ношею". Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII ст., а назва міста з коренем "золот" з'явилася за 60 років до того.

За другою легендою, черкаські козаки придбане "вогнем і мечем" золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.

Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.

На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, мов золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найбільш вірогідним є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.

Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує "Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану". У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою "Золотоноша" існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби.

Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом - Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже в 1616р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII ст.) - як укріплене місто. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення.

З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 року - ремісниче братство. Останнє проіснувало біля 225 років. Від 1648 році Золотоноша - центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. Золотоніська делегація, очолена сотником Остапом Зайцем, брала участь у Переяславській раді. 1666 року Золотоноша - центр Переяславського повстання. Маючи фортецю (на території нинішньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3) й оточена зусюдибіч водою, Золотоноша вважалася неприступною. Урядовим військам не здалося здобути її. Золотоніська козацька сотня брала участь у бою зі Шведами під Ерестфером і в Полтавській битві 1709 року. У зв'язку з ліквідацією козацького устрою в Україні, 1781 року Золотоноша, до того містечко, стала містом, центром повіту Київського намісництва, 1796 року - Малоросійської, а 1802 року - Полтавської губернії. Козаки і селяни Золотоноші билися з французькими загарбниками під час Вітчизняної війни 1812 року. У місті формувалося селянське ополчення Золотоніського повіту, у Кропивні - козацьке. В 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир славетної 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.

1897 року через Золотоношу прокладено вузькоколійну залізничну лінію Бахмач - Красне, 1912 року - ширококолійну Бахмач - Одеса.

На початку XX ст. Золотоноша - дрібний промисловий і помітний торгівельний осередок.

1913 року тут працювали чавуноливарний завод, відкритий 1911 року, цегельня "Вулкан" (з 1911 року), броварня (з 1903 року), оцтовий і миловарний заводи, завод газових і фруктових вод, 2 парових та 2 простих млини, 2 олійниці, 3 крупорушки тощо. Відбувалося 6 щотижневих ярмарок і 3 щотижневі базари.

1820 року в Золотоноші відкрито повітову школу, 1871 року - дівчачу прогімназію (від 1904 року-гімназія), 1898 року - нижчу сільськогосподарську школу, 1906 року - хлоп'ячу пропгімназію (від 1910 року - гімназія), 1897 року - театр. 1910 року в місті мешкало 13800 чоловік. У Золотоноші народився поет Костянтин Думитрашко (1814-1886 рр.), жив учений Никифор Борисяк (1817-1882 рр.). У 50-х роках XVIII ст. тут бував філософ і поет Григорій Сковорода, в 90-х роках XVIII ст. - письменник Іван Котляревський, у 1809-1811 роках навчався майбутній учений Михайло Максимович, у 30-их роках - кириломефодієвець Олександр Навроцький, 1845 року перебував Тарас Шевченко. У другій половині XIX ст. місто відвідував письменник Михайло Старицький. У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко. 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька, у 1913 і 1914 роках - актор Панас Саксаганський, 1914року-БорисРоманицький.

Від 1920 року Золотоноша - повітове місто Кременчуцької губернії, від 1922 року - Полтавської, 1923 року створено Золотоніський район у складі Золотоніської округи, від 1925 року - Черкаської, від 1927 року - Шевченківської округи, ліквідованої 1930 року. Від 1932 року Золотоноша - районний центр Київської, а від 1937 року - Полтавської області.

За роки довоєнної п'ятирічки в місті створено нову промисловість:

Від 19 вересня 1941 року до 22 вересня 1943 року Золотоноша перебувала в німецькій окупації. У місцевому концентраційному таборі ворог знищив 12570 осіб. У лютому 1942 року виникла Золотоніська антифашистська організація, керована М. І. Савраном, М. О. Соловйовим та Г. Н. Ніколаєвим. Понад 2000 золотонісців брало участь у Великій Вітчизняній війні, близько 1000 з них - загинуло, понад тисячу нагороджено орденами і медалями. Фашисти заподіяли місту збитків на 79,5 млн. крб.

Від 1945 року Золотоноша - районний центр Черкаської області. За післявоєнні роки було відновлено і розширено промисловість: виноробний комбінат, створений 1968 року на базі харчокомбінату, комбінат хлібопродуктів - від 1959 року, маслоробний завод, консервний завод - 1968 року, швейна фабрика - відкрита 1946 року, 4 цегельні заводи, завод металовиробів.

Нині в Золотоноші діють 10 осоновних і 2 дочірні підприємства міського підпорядкування: підприємства державної форми власності - Золотоніський лікеро-горілчаний завод", Золотоніське поліграфічне підприємство; підприємства колективної форми власності - ВАТ "Золотоніський машинобудівний завод", ВАТ "Золотоніська парфумерно-косметична фабрика", ВАТ "Продтовари", ВАТ "Золотоніський завод залізобетонних виробів", ВАТ "Коноплезавод", КП "Золотоніська швейна фабрика", ВАТ "Золотоношам'ясо", ВАТ "Золотоніське ремонтно-тракторне підприємство". На основі ВАТ "Продтовари" створено дочірнє підприємство "Золотоніський хліб", на основі Золотоніського лікеро-горілчаного заводу - ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор". На цих підприємствах працює 2280 робітників.

Сучасну освітню мережу у місті представляють Золотоніський державний технікум ветеринарної медицини (у 1998 році відзначив своє 100-річчя), Золотоніський професійний ліцей, міська гімназія, 5 загальноосвітніх шкіл, спеціальна та санаторна школи-інтернати.

У 2005-2006н.р. збережена мережа дошкільних установ. Нараховує вона 7 дошкільних закладів комунальної власності. Суспільним вихованням охоплено 980 дітей, що складає 81%. Дітей 5-річного віку охоплено 100%, що значно вище в порівняні з минулим роком.



©Інститут Трансформації Суспільства 2008
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, Київ, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28(27), e-mail: editor@osp.com