головна
міські оголошення
робота і навчання
міський форум
візитівка міста історія символіка міські новини фотогалерея мапа
  

міська влада

  
  
  міський голова
  міська рада
  міськвиконком
  Стратегія розвитку міста до 2020 року
  міський бюджет
  державні закупівлі
  регуляторна політика
  державний адміністратор міста
  адміністративні послуги
  Очищення влади
  комунальні підприємства
  участь у проектах
  контакти

  
  

економіка міста

  
  
  стан економіки
  план соціально-економічного розвитку
  підприємства міста
  фінансові установи
  бізнес-інформація
  розвиток малого підприємництва
  пропозиції для інвесторів

  
  

гуманітарна сфера

  
  
  освіта
  охорона здоров'я
  культура
  історичні пам'ятки
  спорт

  
Архів




Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



  

    Історія міста Золотоноша

  
    
  

Золотоноша - місто обласного підпорядкування, розташоване на лівому допливі Дніпра р. Золотоношці на залізничній лінії Бахмач - Одеса з променем на Київ через Миронівку та на перехресті асфальтових шляхів Київ -Кременчук і Черкаси - Шрамківка. Відстань до Черкас залізницею - 30 км, автотрасою - 35,5 км. Населення - 29,9 тис. (на 1.01.2002 р.).

За 1 км від міста, в урочищі. Ярки, виявлено осаду Русі (Х-ХІІІ ст.). Назву Золотоноша пов'язують із назвою річки: її піщане дно, покрите шаром золотавої слюди, сяяло, мов золото.

Назва "Золотоноша" викликала цілий цикл "золотих" легенд... Згідно з однією з них, у другій чверті XVII ст. Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду - так званої "Вишневеччини". Зосередження в місті податків - золотих грошей - нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто "золотою ношею". Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII ст., а назва міста з коренем "золот" з'явилася за 60 років до того.

За другою легендою, черкаські козаки придбане "вогнем і мечем" золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.

Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.

На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, мов золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найбільш вірогідним є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.

Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує "Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану". У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою "Золотоноша" існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби.

Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом - Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже в 1616р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII ст.) - як укріплене місто. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення.

З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 року - ремісниче братство. Останнє проіснувало біля 225 років. Від 1648 році Золотоноша - центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. Золотоніська делегація, очолена сотником Остапом Зайцем, брала участь у Переяславській раді. 1666 року Золотоноша - центр Переяславського повстання. Маючи фортецю (на території нинішньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3) й оточена зусюдибіч водою, Золотоноша вважалася неприступною. Урядовим військам не здалося здобути її. Золотоніська козацька сотня брала участь у бою зі Шведами під Ерестфером і в Полтавській битві 1709 року. У зв'язку з ліквідацією козацького устрою в Україні, 1781 року Золотоноша, до того містечко, стала містом, центром повіту Київського намісництва, 1796 року - Малоросійської, а 1802 року - Полтавської губернії. Козаки і селяни Золотоноші билися з французькими загарбниками під час Вітчизняної війни 1812 року. У місті формувалося селянське ополчення Золотоніського повіту, у Кропивні - козацьке. В 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир славетної 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.

1897 року через Золотоношу прокладено вузькоколійну залізничну лінію Бахмач - Красне, 1912 року - ширококолійну Бахмач - Одеса.

На початку XX ст. Золотоноша - дрібний промисловий і помітний торгівельний осередок.

1913 року тут працювали чавуноливарний завод, відкритий 1911 року, цегельня "Вулкан" (з 1911 року), броварня (з 1903 року), оцтовий і миловарний заводи, завод газових і фруктових вод, 2 парових та 2 простих млини, 2 олійниці, 3 крупорушки тощо. Відбувалося 6 щотижневих ярмарок і 3 щотижневі базари.

1820 року в Золотоноші відкрито повітову школу, 1871 року - дівчачу прогімназію (від 1904 року-гімназія), 1898 року - нижчу сільськогосподарську школу, 1906 року - хлоп'ячу пропгімназію (від 1910 року - гімназія), 1897 року - театр. 1910 року в місті мешкало 13800 чоловік. У Золотоноші народився поет Костянтин Думитрашко (1814-1886 рр.), жив учений Никифор Борисяк (1817-1882 рр.). У 50-х роках XVIII ст. тут бував філософ і поет Григорій Сковорода, в 90-х роках XVIII ст. - письменник Іван Котляревський, у 1809-1811 роках навчався майбутній учений Михайло Максимович, у 30-их роках - кириломефодієвець Олександр Навроцький, 1845 року перебував Тарас Шевченко. У другій половині XIX ст. місто відвідував письменник Михайло Старицький. У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко. 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька, у 1913 і 1914 роках - актор Панас Саксаганський, 1914року-БорисРоманицький.

Від 1920 року Золотоноша - повітове місто Кременчуцької губернії, від 1922 року - Полтавської, 1923 року створено Золотоніський район у складі Золотоніської округи, від 1925 року - Черкаської, від 1927 року - Шевченківської округи, ліквідованої 1930 року. Від 1932 року Золотоноша - районний центр Київської, а від 1937 року - Полтавської області.

За роки довоєнної п'ятирічки в місті створено нову промисловість:
  • 1929 р. - ремонтно-механічний завод;
  • 1930 р. - інкубаторну станцію;
  • 1931 р. - коноплезавод, чинбарню, кромалопатоковий завод;
  • 1933 р. - деревообробну артіль "Перемога";
  • 1934 р. - м'ятний завод;
  • 1938 р. - харчокомбінат та інші підприємства.

Від 19 вересня 1941 року до 22 вересня 1943 року Золотоноша перебувала в німецькій окупації. У місцевому концентраційному таборі ворог знищив 12570 осіб. У лютому 1942 року виникла Золотоніська антифашистська організація, керована М. І. Савраном, М. О. Соловйовим та Г. Н. Ніколаєвим. Понад 2000 золотонісців брало участь у Великій Вітчизняній війні, близько 1000 з них - загинуло, понад тисячу нагороджено орденами і медалями. Фашисти заподіяли місту збитків на 79,5 млн. крб.

Від 1945 року Золотоноша - районний центр Черкаської області. За післявоєнні роки було відновлено і розширено промисловість: виноробний комбінат, створений 1968 року на базі харчокомбінату, комбінат хлібопродуктів - від 1959 року, маслоробний завод, консервний завод - 1968 року, швейна фабрика - відкрита 1946 року, 4 цегельні заводи, завод металовиробів.

Нині в Золотоноші діють 10 осоновних і 2 дочірні підприємства міського підпорядкування: підприємства державної форми власності - Золотоніський лікеро-горілчаний завод", Золотоніське поліграфічне підприємство; підприємства колективної форми власності - ВАТ "Золотоніський машинобудівний завод", ВАТ "Золотоніська парфумерно-косметична фабрика", ВАТ "Продтовари", ВАТ "Золотоніський завод залізобетонних виробів", ВАТ "Коноплезавод", КП "Золотоніська швейна фабрика", ВАТ "Золотоношам'ясо", ВАТ "Золотоніське ремонтно-тракторне підприємство". На основі ВАТ "Продтовари" створено дочірнє підприємство "Золотоніський хліб", на основі Золотоніського лікеро-горілчаного заводу - ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор". На цих підприємствах працює 2280 робітників.

Сучасну освітню мережу у місті представляють Золотоніський державний технікум ветеринарної медицини (у 1998 році відзначив своє 100-річчя), Золотоніський професійний ліцей, міська гімназія, 5 загальноосвітніх шкіл, спеціальна та санаторна школи-інтернати.

У 2005-2006н.р. збережена мережа дошкільних установ. Нараховує вона 7 дошкільних закладів комунальної власності. Суспільним вихованням охоплено 980 дітей, що складає 81%. Дітей 5-річного віку охоплено 100%, що значно вище в порівняні з минулим роком.

[версія для друку]
  
Шановні друзі!

Войцехiвський Вiталiй Олександрович,
Золотоніський міський голова
Із радістю представляю вам гарний та історично цінний куточок Черкащини - місто Золотоношу, яке розташоване на лівому допливі Дніпра р. Золотоношки. Історія міста сягає в глибину тисячоліть - перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік.

Користуючись нагодою, запрошую зацікавлених у співробітництві ділових людей відвідати древній град, аби впевнитися, що ми відкриті для налагодження бізнесових, туристичних та інших взаємовигідних зв'язків.

міська громада

    
  політичні партії
  громадські організації
  релігійні громади
  міські ЗМІ
  видатні люди

сервіс та відпочинок  

    
  готелі
  туристичні фірми
  торгівля
  театри/кіно
  ресторани/кафе
  транспорт

















Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют



www.visegradfund.org

Сайт розроблено в рамках міжнародного проекту "Партнерство малих міст України та малих міст країн Вишеградської групи (Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина)", що вповаджується за сприяння Міжнародного Вишеградського Фонду (IVF).
TyTa